У цій збірці есеїв письменник, критик, поет і художник Джон Бёрджер (1926–2017) розмірковує про жахи сучасних воєн, тероризм і природу всепоглинаючого відчаю. На сторінках книги він демонструє нам життя людей, для яких це почуття стало вірним супутником — бідняків і біженців з Афганістану, Палестини, Іраку, Сирії — і пропонує розділити їхній траур за насильно відібраною свободою.

Звертаючись до сюжетів фільмів Паоло Пазоліні, робіт Френсіса Бекона, фотографій Ахлам Шіблі та Йітки Ханзлової та згадуючи «Дивимось на чужі страждання» Сьюзен Сонтаг, Бёрджер аналізує, як мистецтво, як інструмент опору репресивній політиці, може допомогти здобути перемогу над болем, страхом і ненавистю.