У книгу поета і критика Михайла Айзенберга «Контрольні відбитки» увійшли невеликі твори, жанр яких ніби шукає своє місце між нарисом, мемуарами та есе. У цей простір «між жанрами» автор поміщає спогади про часи, названі пізніше «епохою застою», та про деяких людей, більш-менш відомих діячів неофіційної культури.

«Сімдесяті роки якось особливо намагалися, щоб їх не помітили», – пише Айзенберг і обережно відновлює особисті враження, уривки розмов, деталі культурного фону тієї епохи, яка, на його думку, пройшла непоміченою.