Всупереч крилатій фразі Жоржа Дантона «Батьківщину не можна забрати з собою на підошвах чобіт», російські емігранти «першої хвилі» (1918–1940) зуміли створити за кордоном «іншу Росію». Різні аспекти її політичного та соціального життя розглядаються в книзі відомого спеціаліста з історії російської еміграції Олега Будницького.

Один із сюжетів книги — доля «російських грошей» за кордоном: останньої частини так званого золота Колчака, фінансів імператорської родини, Петроградської позичкової (срібної) казни, що опинилася в руках генерала П. М. Врангеля і стала джерелом фінансування його армії.

В іншому розділі автор розглядає пошуки емігрантами способів подолання більшовизму — від сподівань на його еволюцію чи розкладання зсередини до ідей переходу до терору. Найбільш обширна частина тому присвячена історії еміграції в період Другої світової війни, коли одні сповідували принцип «проти більшовиків хоч з чортом», навіть якщо його звуть Адольф Гітлер, а інші повірили в переродження радянської влади і намагалися з нею примиритися.

До збірки увійшли також портрети видатних діячів еміграції — дипломатів, адвокатів, підприємців, письменників. Включені в книгу дослідження ґрунтуються переважно на матеріалах зарубіжних архівів. Олег Будницький — професор факультету гуманітарних наук, директор Інституту радянської та пострадянської історії НДУ ВШЕ.