Ніколи раніше Дмитро Громов і Олег Ладиженський не писали документальну прозу — тільки художню. Ніколи не вели щоденники. Але вторгнення в Україну все змінило. Ці щоденники — не фантастика, звична для Олді. Інша мова, інший стиль — відповідно до обставин.

Ці нотатки писалися в обстрілюваних містах, підвалах і бомбосховищах, евакуаційних поїздах і автобусах, на орендованих квартирах у коротких паузах «волонтерської лихоманки», між дзвінками друзям і близьким.