У книгу видатного литовського поета Томаса Венцлови (нар. 1937) увійшли вибрані вірші 1965–2015 років, переважно останніх двох з половиною десятиліть. Венцлова наслідує класичну лінію європейської поезії.

У другій половині ХХ — на початку ХХІ століття це наслідування вимагало від поета — передусім від великого поета, володаря умів — особливої гуманістичної проникливості. Вона сприяла відновленню похитнутої віри в можливість продовження традиції та самої людської історії. Це наслідування вимагало солідаризації індивідуальної поетичної свідомості з неспокійною масовою — заради вироблення поетом такого реалістичного мови, в якому одночасно «відбивалося б первісне слово, народжене в іншому всесвіті», і «майже розпавшеся, засмічене шумом і люттю» слово нашого сучасника.

До книги увійшли переклади Наталії Горбаневської, Анни Герасимової, Інни Кулішової, Йосипа Бродського, Олександра Кушнера, Віталія Асовського, Георгія Єфремова, Костянтина Русанова, Олексія Пуріна, Сергія Михайлова.