У своєму попередньому романі («Червоний Хрест», 2017) Саша Філіпенко широко використовував реальні історичні документи. У його новому творі сама зображена реальність претендує на роль документа епохи. Для найбільш недовірливих: тут немає нічого вигаданого.

Є містечко, де містоутворювальне підприємство — в'язниця. Є дитячий будинок, у долях мешканців якого промайнув проблиск щастя. Ситуації, герої, діалоги і навіть способи поліцейських катувань — усе взято з життя. І прокляте питання про ціну добра, яке чомусь обертається злом, також поставлене життям. Точніше — смертю.

«Саша Філіпенко належить до тих молодих авторів, які відразу стали серйозними письменниками. Хочете дізнатися, про що думає сучасна молода Росія, читайте Філіпенко» (Світлана Алексієвич).